Загальне
Кухаренко В.М.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
ВІДКРИТІ ДИСТАНЦІЙНІ КУРСИ
Вступ
Світ стає відкритим – поширюються відкритий контент, відкриті дані, відкриті ресурси, відкриті онлайн курси.
Сучасний університет повинен мати відкриті освітні ресурси (ВОР) – це навчальні або наукові ресурси, що розміщені у вільному доступі, або мають ліцензію на їх вільне використання або переробку [1].
До відкритих освітніх ресурсів можна віднести: навчальні курси, окремі матеріали або модулі курсу, посібники, навчальне відео, програмне забезпечення та інші засоби, матеріали або технології. Використання ВОР в університеті зменшує вартість доступу до навчальних матеріалів, підвищує активність учасників навчального процесу та створює ефективне навчальне середовище, розвиває компетенції викладачів при підготовці навчальних матеріалів та проведенні навчального процесу. На жаль, в Україні цей рух дещо повільний, він слабо висвітлюється на конференціях, у навчальній пресі, про нього не обізнані викладачі.
Відкритим стає і дистанційний навчальний процес. У такому процесі учень вільно обирає час, місце та методи навчання, він сам визначає свою навчальну мету. Велику роль у відкритому дистанційному процесі відіграють масові відкриті онлайн курси (МООС), які базуються на різних педагогічних теоріях (хМООС та сМООС) [2].
Постановка проблеми.
Проблемна лабораторія дистанційного навчання (ПЛДН) НТУ «ХПІ» з 2001 року пропонує відкриті дистанційні курси для школярів (математика, фізика, інформатика, українська мова), викладачів (основи дистанційного навчання, технологія розроблення дистанційного курсу, практикум тьютора) та всіх бажаючих (наприклад, куратор змісту). До навчання приймаються, як правило, всі бажаючі і навчання безкоштовне.
Нагальним стає питання на базі отриманого ПЛДН досвіду побудувати на базі навчального закладу систему відкритої освіти для широких верств населення. Навчальний заклад зацікавлений у відборі талановитої молоді для навчання (дистанційні курси для школярів), фаховій підготовці (відкриті дистанційні курси з фундаментальних дисциплін, коннективістські МООС для магістрів), підвищенні кваліфікації спеціалістів промисловості (МООС).
Відкриті дистанційні курси для школярів
Після підготовчого етапу з 2004 року, ПЛДН у 2007 та 2010 роках були проведені експерименти з дистанційного навчання школярів. У першому експерименті навчалося понад 200 школярів центральної та східної України [3]. Залучення школярів відбувалося через особисті запрошення шкіл, об’яв на конференціях. Основною проблемою був пошук школярів. У більшості, школярів до курсу підключали вчителі шкіл.
Другий експеримент 2010-2011 рр. започаткували Інститут інформаційних технологій та засобів навчання (ІІТЗН) АПН України, як основний організатор, ПЛДН Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та Лабораторія інформаційних та комунікаційних технологій (ЛІКТ) гімназії № 17 м. Вінниці під егідою Міністерства освіти і науки України [4]. Експеримент передбачав підготовку вчителів до дистанційного навчального процесу. Вчителі Вінниці, Харкова, Києва та інших міст створили чотирьохтижневі дистанційні курси та провели дистанційне навчання школярів.
Дистанційні курси були розраховані на вивчення протягом 4-6 тижнів, охоплювали 1-2 теми, що дозволяло порівнювати результативність вивчення тем і забезпечувало високий темп отримання експериментальних результатів.
На підготовчому етапі для вчителів був проведений дистанційний курс «Основи дистанційного навчання», для надання допомоги зі створення дистанційних курсів (уроків) було проведено 26 тематичних вебінарів з теорії та практики дистанційного навчання, 3 майстер-класи (вебінари) Пасіхова Ю.Я., 2 вебінари для запорізького ОІППО та серпнева педагогічна нарада для вчителів (2 вебінари).
На основному етапі експерименту був проведений шеститижневий дистанційний курс «Практикум тьютора». У курсі додатково розглядалися сучасні соціальні сервіси, наприклад Twitter, Google Docs, та методи їх використання у навчальному процесі. Найбільш складним для вчителів є англомовний інтерфейс соціальних сервісів, дещо покращує ситуацію перекладач Google.
Для розробки дистанційних курсів використовувався відкритий освітній ресурс ЛІКТ, де зібрано понад 7000 уроків.
Курс “Практикум тьютора” вивчало 26 вчителів, закінчили навчання та підготували курс – 16 вчителів. Було проведено 9 вебінарів, у Форумі проведено обговорення проблемних питань, підготовлені необхідні інформаційні матеріали до дистанційного курсу слухача. У курсі спостерігалась творча атмосфера, співпраця, доступність виконаних робіт слухачам створювала творчу атмосферу у курсі, викликала дискусії у Форумі. На рис. 1 наведено граф дискусії «Планування дистанційного навчального процесу» (виконано з використанням сервісу Snapp, який інтегрується у браузер https://topaz.ad.uow.edu.au/SNAPP/getsnappresults.html, але, на жаль, не підтримує кирилицю). Як видно, у дискусії два повідомлення залишилися без коментарів.
Вчителі звертали увагу на велике навантаження та відсутність достатньої кількості зразків навчальних матеріалів до дистанційного курсу.
Рис. 1 Граф дискусії «Планування дистанційного навчального процесу» у курсі «Практикум тьютора»
Після проходження дистанційного курсу «Практикум тьютора» були проведені 4 додаткових вебінари з підготовки до навчального процесу та 14 вебінарів з презентації дистанційних курсів для вчителів шкіл та звітів про проведення дистанційних курсів.
Через сайт ПЛДН (http://dl.kharkiv.edu) були проведені традиційні курси лабораторії та 4 дистанційні курси, що зробили новачки з міст Київ, Олександрія, Макарів та Харків. Це «Український фольклор» (Київ), «Microsoft Publisher 2003» (Олександрія), «Відсоткові розрахунки» (Макарів) та «Історія України. Українська революція 1917-1921 рр.» (Харків).
Було зареєстровано понад 160 учнів та 30 вчителів з Києва (7 шкіл), Харкова (4 школи) та інших міст: Балаклія, Бердичев, Володимирець, Енергодар, Збараж, Кривий Ріг, Лозова, Луцьк, Львів, Макарів, Мукачево, Олександрія, Рівне, Херсон. Загалом, учням подобаються відкриті курси та спілкування, вони активно брали участь у тестуванні, витрачали 3-7 годин на тиждень, їм не дуже цікаві вправи типу «відповідь на питання».
Вчителі-тьютори відмічають, що дистанційне навчання це «надзвичайно складно і цікаво одночасно», «дистанційний курс потребує від розробника набагато більш ретельної підготовки всіх складових частин, ніж при підготовці очного курсу».
Аналіз проведених дистанційних курсів показує, що вчителям складно створювати свої дистанційні курси. Найбільш доречним є створення провідними фахівцями масових відкритих дистанційних курсів, до яких вчителі долучали б своїх учнів. У таких курсах обов’язково повинен бути зворотний зв'язок з тьюторами курсу для отримання інформації щодо активності учнів. Крім того, для професійної орієнтації школярів та організації профільного навчання бажано створення провідними фахівцями випускаючих кафедр університетів дистанційних курсів про відповідні спеціальності.
Дистанційні курси для студентів.
Багаторічний досвід кафедри технічної кріофізики використання дистанційних курсів у очному навчання показує, що вони мотивують студентів, готують до участі у відкритих дистанційних курсах, які бажано використовувати під час магістерської підготовки.
Відкритий дистанційний курс «Куратор змісту» призначений для магістрів за напрямком інформаційні технології в науці та техніці та орієнтований на отримання навичок роботи з великими обсягами інформації з мережі, обробки її та представлення у структурованому вигляді для конкретної фахової аудиторії. До навчання у курсі запрошувались всі бажаючі для отримання студентами навичок спілкування та співробітництва з фахівцями різних напрямків
У відкритий дистанційний курс «Куратор змісту» підписалось 150 слухачів, переважно з України та Росії. Серед них бібліотекарів – 20%, викладачів – 42,7%, вчителів – 7,3%, студентів (серед них 6 магістрів НТУ «ХПІ», для яких цей курс був плановим) ‑ 8%, методистів – 9,3%, керівників закладів освіти, менеджерів – 12,7%. Кандидатів наук – 23,3%, жінок – 86,7%, чоловіків – 13,3%.. Досвід викладання викладачів та вчителів у більшості був понад 10 років (61%).
Повністю виконали програму курсу та отримали сертифікат 30 осіб (20%), серед яких бібліотекарів – 23,3%, викладачів – 50%, вчителів – 3,3%, студентів – 20%, методистів – 3,3%, кандидатів наук – 33,3%, жінок – 80%, чоловіків – 20%.
Практично всі слухачі не володіли базовими інструментами куратора змісту (Twitter – 39%, Evernote – 21%, DIIGO – 7%, Scoop.it – 6%, Netvibes – 4%) і кількість популярних інструментів була обмежена.
Слід зазначити, що на початку курсу познайомились з програмою курсу та залишили повідомлення 85 осіб, від тижня до тижня кількість активних слухачів зменшувалась і стабілізувалась на п’ятому тижні до 30 слухачів, які його успішно закінчили.
Частотний аналіз кількості учасників від використаних інструментів до початку курсу і на виході (рис. 2.) показав, що успішно закінчили курс слухачі, які володіли чотирма соціальними сервісами. 42 новачка (30%) покинули курс в наслідок низької кваліфікації. Покинули курс 20 кваліфікованих осіб з невизначених причин, можливо, через брак часу.
Рис. 2. Розподіл використання соціальних сервісів слухачами
До особливостей навчального процесу слід віднести використання блогів для звітування про виконані етапи роботи, проведення щотижневих вебінарів. Як правило, вебінар складався з двох частин. Спочатку надавалась нова теоретична інформація, а потім відбувався аналіз виконання щотижневих завдань. Запис вебінару був доступний усім слухачам. Після закінчення курсу, доступ до матеріалів був відкритий і 60 слухачів скористались такою можливістю протягом останніх трьох місяців.
Аналіз навчального процесу показав, що студенти внаслідок невеликого досвіду дистанційного навчання (використовували у навчанні три дистанційні курси як підтримку) та формального відношення до навчання почувають себе не дуже впевнено і не беруть участі у дискусіях. Планується перед проходженням цього курсу провести фаховий дистанційний курс зі спеціальності.
Для сторонніх слухачів курсу перед його початком планується провести вступний курс з соціальних сервісів.
Відкриті дистанційні курси підвищення кваліфікації викладачів
Наступним типом відкритих дистанційних курсів, що проводила лабораторія, були конструктивістські курси підвищення кваліфікації викладачів для системи дистанційного навчання. Було розроблено навчально-методичний комплекс ДН, до складу якого входять модулі [5, 6] «Основи дистанційного навчання», «Проектування дистанційного курсу», «Інформаційні матеріали дистанційного курсу», «Контроль у дистанційному навчанні», «Соціальні сервіси в ДН», «Практикум тьютора».
На першому етапі проведення таких курсів були обмеження у кількості учасників, але потім від цього відмовились у зв’язку з тим, що завершували курс тільки приблизно 30% слухачів. Причому, третина просто не починали навчальний процес.
Наприклад, у 2013 році у курсі з технологій розробки дистанційних курсів зареєструвалося 90 осіб з академічного (91%) та корпоративного (9%) секторів, з досвідом створення дистанційних курсів (45%) та роботи тьютором (46%). Більшість учасників курсу (64%) мали педагогічний досвід понад 5 років. 43% слухачів працювали щотижнево понад 5 годин, 3-5 годин на тиждень працювало 31%, останні – менше трьох годин щотижнево.
Наміри учасників курсу були орієнтовані переважно на спостереження за подіями у курсі (80%), участь у дискусіях (75%), встановити нові контакти (72%), створити дистанційний курс (68%)
Брали участь в навчанні 61% зареєстрованих слухачів, працювали активно ‑ 40% і тільки 11% (9 осіб) виконали програму курсу.
У 2014 році у курсі зареєструвалося 126 осіб, активно працювали 44 слухача. Щотижневі втрати слухачів представлені на рис. 3. Слід зазначити, що це типові витрати протягом будь-якого відкритого дистанційного курсу.
Рис. 3. Щотижневі втрати слухачів у курсі та кількість успішних слухачів (11 тиждень)
Відкриті дистанційні курси підвищення кваліфікації викладачів, в яких використовуються конструктивістські підходи потребують злагодженої роботи команди тьюторів, яка ускладнюється постійними втратами слухачів. Бажано тьюторів орієнтувати на окремі тематичні напрями, а не роботу з конкретною групою, склад якої постійно змінюється. В деяких випадках можливо формування групи за територіальними ознаками, наприклад, група викладачів з окремого навчального закладу зі своїм тьютором, який пройшов даний курс та враховує особливості та вимоги свого навчального закладу. Тільки після проходження таких курсів викладачам можна пропонувати коннективістські відкриті дистанційні курси.
Коннективістські відкриті дистанційні курси
З 2011року у світі почалися поширюватись масові відкриті онлайн курси (хМООС), у яких з використанням біхевіористського та конструктивістського підходів навчається понад 10 000 слухачів у кожному. Зараз такі курси пропонують понад 150 університетів світу, створено понад 900 курсів, підготовлено понад 1000 тьюторів, а у курсах навчається понад 8 млн. слухачів [7].
Термін «масовий відкритий дистанційний курс» (Massive Open Online Course – MOOC ‑ «мук») запропонували два педагога-дослідника Олександр Брайан і Дейв Кормьє під час навчання у коннективістському курсі «Сonnectivism & Connective knowledge», який у 2008 році проводили Джордж Сіменс і Стівен Даунс.
До особливостей таких курсів відноситься: великий обсяг неструктурованої інформації, особиста мета учасника, свобода діяльності, відсутність контролю з боку викладача, учасник курсу виступає і як вчитель, і як учень.
Схема роботи такого дистанційного курсу представлена на рис. 4.
Рис. 4. Схема роботи колективістського масового онлайн курсу
1. Викладач (тьютор) створює програму курсу для нового, неформалізованого напрямку. Він підбирає джерела інформації до кожної теми з мережі. Ця інформація слабо структурована і її може бути дуже багато (понад 100 джерел на тему). Завдання тьютора ‑ найбільш повно представити дану тему і мінімізувати інформаційний шум. Крім цього , тьютор вибирає базові, популярні інструменти спілкування (twitter, DIIGO, WIZIQ, Facebook, форум в LMS та ін.). Зв'язки на цьому етапі позначені на рисунку стрілками 1.
2. Студенти, як правило, мають сформоване персональне навчальне середовище (ПНС) і персональну навчальну мережу (ПНМ). Вони вибирають інформацію, обробляють її і додають нову (лінія 2, рис. 4.). В результаті, вони створюють фрагменти структурованої інформації, яку включають у свою ПНМ (лінія 4, рис. 4.).
3. Тьютор створює базове середовище для спілкування студентів. Він проводить щотижневі вебінари із запрошенням провідних фахівців у розглянутій області. У цьому середовищі проводяться різні обговорення, причому студенти можуть її розширювати (лінія 3, рис. 4.). Тьютор може використовувати різні інструменти для аналізу дискусій (суцільна лінія, рис. 4.).
4 . У процесі вивчення можуть формуватися спільнота практики (СП), в які можуть входити студенти за їх бажанням. У СП можуть виникати свої дискусії, які доступні всім студентам курсу.
Таким чином, результат роботи курсу, з точки зору тьютора, ‑ фрагменти структурованої інформації, створені студентами відповідно до їх цілей, і СП, які продовжують існувати і після закінчення курсу.
Результативність курсу для студентів визначається самим студентом залежно від його цілей.
Таким чином, в cMOOC реалізуються види діяльності (http://change.mooc.ca/how.htm): агрегація , ремікси , перепрофілювання, повідомлення.
1. Агрегація. У курсі даються посилання на різні інформаційні матеріали, які необхідні для читання і обговорення. Усі матеріали складно прочитати, їх багато. Студент обирає матеріали, які його приваблюють і цікаві для нього.
2. Ремікс. Після читання та участі в вебінарах, наступний крок відстежувати і фіксувати події, які близькі до його розуміння матеріалу курсу. Це можуть бути, наприклад, блоги.
3. Перепрофілювання. Основне завдання курсу ‑ допомогти учаснику створити своє розуміння, а не повторювати слова інших. І це найскладніша частина процесу навчання.
4. Повідомлення. Завдання тьютора ‑ забезпечити спільну роботу з іншими людьми в даному навчальному процесі. Студент не зобов'язаний ділитися інформацією. Він можете працювати повністю самостійно, не показуючи нікому нічого. Спільне використання інформації ‑ це вибір студента. Брати участь у спільній роботі важче. Чужі помилки побачити легше. Але люди цінують і хорошу роботу. Обмін повідомленнями і створюватиме зміст курсу.
Успіх у навчанні у коннективістському МООС (4) залежить від уміння орієнтуватися у матеріалі, наявності ПНС та ПНМ, особистої мети та уміння заявити про себе. Розвиток особистості та особисте навчання займає центральне місце у такому MOOC
ПЛДН з 2011 року провела відкриті дистанційні курси «Стратегія розвитку e-learning в організації», «Соціальні сервіси у дистанційному навчанні», «Дистанційне навчання від А до Я», «Проектування e-learning» [8].
Основна мета цих курсів ‑ показати можливі шляхи використання дистанційного навчання в організації і допомогти в розробці стратегії розвитку навчання, навчитися проектувати навчальний процес у відкритому дистанційному курсі, оцінити готовність російськомовної аудиторії навчатися у нових умовах, проаналізувати рівень розвитку дистанційного навчання (ДН) в Україну, розглянути тенденції розвитку дистанційного навчання за кордоном і сформувати вимоги до сучасної системи дистанційного навчання, підвищити та уніфікувати рівень підготовки викладачів навчальних закладів України у дистанційному навчанні.
Досвід проведення даних курсів показує, що відкритий курс для аудиторії СНД ‑ нове і не завжди очевидне поняття, велика кількість навчального матеріалу і відсутність чітко сформульованих цілей викликає в учасників курсу великі труднощі. Обмежений набір соціальний сервісів, зневага і не розуміння Твіттера викликає проблеми при відстеженні роботи тьюторів і колег. Несформованість персонального навчального середовища у слухачів викликали проблеми під час навчального процесу.
Відкритий дистанційний курс «Стратегія розвитку e-learning в організації» проходив 6 тижнів у лютому - квітні 2011 року.
Основна мета автора курсу ‑ показати можливі шляхи використання дистанційного навчання в організації і допомогти в розробці стратегії розвитку навчання, що враховує особливості загальної стратегії організації, навчитися проектувати навчальний процес у відкритому дистанційному курсі, оцінити готовність російськомовної аудиторії навчатися у нових умовах.
Цільова аудиторія: викладачі, аспіранти, керівники освітніх структур різних організацій. Учасникам бажано мати навички роботи в Інтернет, соціальних мережах і веб-комунікацій (синхронних і асинхронних) для спілкування, співробітництва і обміну інформацією.
Курс базувався на роботах Марка Розенберга [9], Тома Грама [10] та Джоша Берзіна
У курсі зареєструвалося 45 осіб (реєстрація в Moodle 2.0 і в списку розсилки), відвідували сторінки курсу понад 100 осіб, пройшли заключне анкетування 12 осіб. Анкету заповнили однакова кількість учасників академічного та корпоративного секторів з досвідом педагогічної роботи більше 5 років (83%) та досвідом дистанційного навчання більше 3 років (67%).
Не сформулювали свою мету участі у курсі 3 учасники, у решти учасників (8 осіб) мета була ‑ познайомитися з особливостями відкритого дистанційного курсу та новими соціальними сервісами. Тобто, тематика курсу була вторинною.
Основна активність учасників була в списку розсилки (близько 200 повідомлень, половина з них припадає на перші два тижні занять, потім активність впала), в Moodle працював тільки форум знайомств, всі інші запрошення до дискусії не були підтримані. За матеріалами курсу блоги створювалися двома учасниками. В основному, група працювала пасивно ‑ читала представлені матеріали, своїх джерел не розкривала, свої погляди на конкретні теми курсу не висловлювали.
Проведено 6 щотижневих, вступний і заключний вебінари, в яких брали участь близько 10 учасників у кожному. Всі вебінари були проведені у середовищі WIZIQ, один ‑ в віртуальному світі «ВАкадемія», де слухачі познайомилися з можливостями віртуального середовища. Крім цього, проведено 3 гостьових вебінари.
Досвід проведення даного курсу показує, що відкритий курс для аудиторії СНД ‑ нове і не завжди очевидне поняття, велика кількість навчального матеріалу і відсутність чітко сформульованих цілей викликає в учасників курсу великі труднощі. Обмежений набір соціальний сервісів, зневага і не розуміння Твіттера викликає проблеми при відстеженні роботи тьюторів і колег. Крім того, на погляд автора, тема курсу була складною для аудиторії слухачів. Не сформованість персонального навчального середовища у слухачів викликали проблеми під час навчального процесу.
Відкритий дистанційний курс «Соціальні сервіси у дистанційному навчанні» (http://el-ukraine.wikispaces.com/) проходив у травні-липні 2011 року [8]. Для проведення курсу використовувались Вікі, список розсилки, Twitter, DIIGO, блоги слухачів та агрегатор netvibes.
У цьому дослідженні перевірялась гіпотеза, що вступні вебінари з формування ПНС та проведення очної школи-семінару підвищать активність слухачів курсу та буде напрацьований матеріал для обговорення на очній сесії. Крім того, передбачалось проведення установчих вебінарів групою тьюторів.
З моменту початку підписки на курс починається активне відвідування курсу та перегляд сторінок (рис. 5). На початок занять зареєструвалося 43 чол. Максимум відвідувань і переглядів досягається на початку курсу. Потім відвідуваність поступово скорочується. Слід зазначити що число відвідувачів (України - 64%, Росія - 23%, США - 9%, Білорусія - 4%) приблизно в два рази перевищує число зареєстрованих.
Рис. 5. Кількість візитів до курсу «Соцальні сервіси у дистанційному навчанні»
Відкритий дистанційний курс «Дистанційне навчання від А до Я» складається з двох частин. У першій частині, яка проходила з грудня 2011 року по січень 2012 розглядалися тенденції створення системи дистанційного навчання на сучасному етапі розвитку Інтернет, у другій частині розглядалися методи проектування дистанційних курсів.
Мета цього курсу ‑ проаналізувати рівень розвитку дистанційного навчання (ДН) в Україні, розглянути тенденції розвитку дистанційного навчання за кордоном і сформувати вимоги до сучасної системи дистанційного навчання, визначити нові методи проектування дистанційного курсу та проведення дистанційного навчального процесу.
Всього в курсі зареєструвалося 31 особа. Відповідно до Google Analitics курс відвідало 430 чоловік з 29 країн світу, 117 міст. Відвідувачів з Україною ‑ 76%, Росії ‑ 13%, Білорусії ‑ 5%. Середнє щоденне відвідування становить 30 осіб., Перегляд щотижневих сторінок коливається від 550 до 200. За час роботи курсу 12 осіб написали 68 блогів, в курсі залишено 85 повідомлень. Досвід використання дистанційного навчання був розподілений рівномірно від 1 року до 10 років.
Слухачам курсу сподобалось: системний підхід до проблеми, формат проведення, ненав'язливий і не жорсткий менеджмент, велика кількість різних джерел інформації, можливість працювати з інформацією, з новими сервісами в зручний час, відкритість у спілкуванні, активний обмін інформацією та досвідом між учасниками курсу, його потенційна ефективність, за певних умов може бути запущений механізм "самовідтворення" курсу, тобто він почне працювати без явного участі організаторів.
До складнощів у відкритому дистанційному курсі слухачі віднесли освоєння нових інструментів, особисту мету навчання (динамічну і не завжди конкретну), роботу з великим об'ємом неструктурованої інформації на іноземній мові.
У 2012-2013 навчальному році ПЛДН спробувала провести комбінований масовий відкритий дистанційний курс «Проектування e-learning», який складається з двох курсів – для новачків (хМООС ‑ конструктивістський підхід) та керівників центрів дистанційного навчання організації (сМООС – коннективістський підхід). До програми курсу входять три модулі: «Основи дистанційного навчання» (вивчається 6 тижнів), «Розроблення дистанційного курсу» (12 тижнів) та «Практикум тьютора» (6 тижнів).
Мета курсу – підвищити та уніфікувати рівень підготовки викладачів навчальних закладів України у дистанційному навчанні.
На жаль, коннективістська частина курсу не отримала підтримки слухачів, вони займалися створенням дистанційних курсів.
Отриманий досвід проведення коннективістських відкритих дистанційних курсів показав, що на даному етапі проводити сМООС у напрямку педагогіки та дистанційного навчання дуже складно. Це пов’язано, можливо, з вибором тематики курсів, низькою активністю педагогічної спільноти, малою кількістю соціальних сервісів, що вміють використовувати педагоги. В той же час, проведення чотирьох курсі дозволило сформувати спільноту у кількості 30-40 осіб, які активно беруть участь у сМООС.
У подальшому при проведені сМООС необхідно проводити тижневі тренування та залучати до участі кураторів змісту, як найбільш підготовлених до такого типу навчального процесу.
Висновки
Поява відкритих освітніх ресурсів сприяє поширенню відкритих дистанційних курсів, які можуть бути використані школярами, вчителями, викладачами вищих навчальних закладів та дорослими. Особливістю таких курсів є свобода вибору часу, місця, методів навчання та особистої мети. У більшості, для участі у відкритих дистанційних курсах необхідна розвинене персональне навчальне середовище, а для коннективістських курсів і персональної навчальної мережі. На даному етапі ці фактори стримують широке поширення відкритих дистанційних курсів в Україні. Відкриті дистанційні курси будуть грати велику роль у завершальній стадії підготовки фахівців, особливо на магістерському рівні, підвищенні кваліфікації фахівців.
хМООС, ставлення до яких зараз у світі після ейфорії 2011 та 2012 років не однозначне, в Україні необхідно розгортати. Ці курси повинні створюватись провідними фахівцями для школярів старших класів, студентів молодших курсів з фундаментальних дисциплін. Вчителі та викладачі університетів будуть мати можливість вибрати той чи інший курс для своєї дисципліни і організувати навчання своїх учнів як локальний тьютор. Поки що проблемою є розробка таких курсів та підготовка локальних тьюторів.
сМООС бажано використовувати для підготовки магістрів, аспірантів та розв’язання проблемних питань у різних галузях науки та техніки. Перед початком таких курсів необхідно провести тренувальний курс, у якому продемонструвати та закріпити навички роботи з великими обсягами інформації та написання блогів.
Звичайні відкриті дистанційні курси можна проводити для підвищення кваліфікації з використанням конструктивістських підходів. Слухачі отримують чітко визначену мету і можуть ділитися своїм досвідом.
Використана література
- Guidelines for Open Educational Resources (OER) in Higher Education COL, UNESCO (November 2011) [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://www.col.org/resources/publications/Pages/detail.aspx?PID=364
- Андрєєв О.О., Бугайчук К.Л., Каліненко Н.О., Колгатін О.Г., Кухаренко В.М., Люлькун Н.А., Ляхоцька Л.Л., Сиротенко Н.Г., Твердохлєбова Н.Є. Педагогічні аспекти відкритого дистанційного навчання. За ред. Андрєєва О.О., Кухаренка В.М. – Харків.: ХНАДУ, 2013. – 212 с.
- Кухаренко В.М. Експеримент „Дистанційне навчання для середньої школи”. Комп'ютер у школі та сім'ї: Науково-методичний журнал. - 2007. - № 4. - с. 21-24
- Кухаренко В.М. Соціальні сервіси у дистанційному навчанні школярів. Вісник післядипломної освіти. Зб. наук. праць. Вип. 5 (18). Київ. - 2011. с. 80-87.
- Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Молодих Г.С., Твердохлєбова Н.Є. Дистанційний навчальний процес: Навчальний посібник /За ред. В.Ю.Бикова, В.М.Кухаренка – К.: Міленіум, 2005.-292 с.
- Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу За ред. Бикова В.Ю. та Кухаренка В.М. Київ, Міленіум 2008. 324 с.
- The MOOC Juggernaut: Year 2 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.blog.class-central.com/the-mooc-juggernaut-year-2
- Vladimir Kukharenko, Massive Open Online Courses in Ukraine. Ukraine. Proceedings of the 2013 IEEE 7th International Conference on Intelligent Data Acquisition and Advanced Computing Systems (IDAACS) Volume 2ю 2013 - p. 760-763
- Rosenberg M. The eLearning Guild's Handbook of e-Learning Strategy. The eLearning Guild. – 2007. ‑ P. 88
- Gram T. 10 Strategies for Integrating Learning and Work – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gramconsulting.com/2009/06/10-strategies-for-integrating-learning-and-work-part-1/