Загальне
Баранцева К.К., Свешніков С.М.
Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів Міністерства доходів і зборів України
Методичні поради з проведення вебінарів
У сучасному освітньому середовищі короткотермінове навчання та перепідготовка: літні школи, підвищення кваліфікації, семінари, тематичні зустрічі тощо – посідають вельми поважне місце. Особливо таке навчання стає актуальним у контексті активно розвинутого державами Європи освітнього принципу, який отримав назву «life-long learning» - «навчання протягом життя».
Вебінари – доволі нова форма навчальних заходів. Правда, у бізнес-середовищі та в рамках діяльності «третього сектору» вони уже отримали певну популярність [1]. В освітньому ж середовищі вебінари поки що є новим і мало застосовуваним явищем. Крім того, часто-густо якість проведення вебінару залишається недостатньо високою, оскільки викладач не завжди поінформований про особливості такої форми навчального заняття і проводить його у своїй традиційній манері, яка може бути абсолютно доречною під час аудиторного заняття, але повністю непридатною для вебінару.
Отже, метою цієї роботи є викладення основних порад щодо застосування вебінарів під час підвищення кваліфікації державних службовців. При цьому ми зупинимося не стільки на технічних питаннях роботи в режимі вебінару (по-перше, на сьогоднішній день існує уже достатньо методичних рекомендацій щодо роботи в BigBlueButton та OpenMeetings; якщо ж ця література є недостатньою для викладача, то в цих питаннях поради краще нададуть фахівці з IT-технологій), скільки на методичних питаннях: особливостях добору матеріалу, побудови плану вебінару, візуалізації, організації роботи з аудиторією, а також більш загальних питаннях, таких, як варіанти використання вебінарів у процесі підвищення кваліфікації та відповідних варіацій у його організації.
Освітнє середовище системи підвищення кваліфікації держслужбовців, зокрема, податківців, є принципово відмінним за багатьма параметрами, тому ми зупинимося на питанні такої відмінності, а також викладемо наші поради відповідно до специфіки цієї цільової аудиторії.
Отже, специфіка аудиторії державних службовців порівняно з бізнес-середовищем полягає у тому, що слухачі підвищення кваліфікації – це люди, які, з одного боку, добре усвідомлюють свої навчальні потреби, а з іншого – не завжди певні у безпосередній можливості застосувати одержані компетентності на робочому місці.
Аудиторія держслужбовців, які нещодавно вступили на державну службу, відрізняється широкими інтересами та низькою їх прив’язкою до безпосередніх обов’язків, аудиторія досвідчених службовців – великим практичним досвідом та вузьким інтересом, прив’язаним до сфери їх діяльності.
Перейдемо від специфіки аудиторії до специфіки вебінару як форми навчання. Отже, вебінар (webinar, інтернет-семінар, онлайн-семінар) – форма проведення інтерактивних навчальних занять зі слухачами через мережу Інтернет із використанням спеціального програмного забезпечення [2].
Загалом вебінари є гарним інструментом, що дозволяє суттєво розширити аудиторію, коло викладачів та створює значні переваги щодо економії часу, коштів та інших ресурсів, оскільки дозволяє долучатися до інтерактивного освітнього процесу в зручний час і в зручному місці.
Фактично вебінар створює враження того, що всі учасники присутні в одній кімнаті, де відбувається навчальне заняття. Викладач може бачити кожного з учасників, має змогу звернутися до конкретної людини чи до всіх одночасно. Якщо ж він надає слухачам важливу інформацію, то має змогу відключити усі мікрофони, крім свого, і користуватися лише зворотним зв’язком у формі текстового чату.
Рівень розвитку сучасних технологій такий, що робить процес підготовки та проведення вебінару не складнішим, ніж аналогічний процес з організації традиційного тренінгу чи семінару в аудиторії. У той самий час викладачі мають пам’ятати, що виходу в мережу має передувати серйозна робота з підготовки дидактичних матеріалів, які відповідають не лише темі, але й цільовій аудиторії, а також особливостям сприйняття матеріалу в такому специфічному режимі.
По-перше, для успішного проведення вебінару викладач має перевірити наявність відповідного технічного забезпечення у себе та слухачів: мікрофону, навушників, веб-камери, підключення до Інтернету на швидкості не менше 2 Мбіт/сек як у викладача, так і в слухачів. Зі власного досвіду маємо зазначити, що неякісна веб-камера може викривити обличчя викладача, його рухи, що відвертає увагу слухачів, а часто й спотворює їх сприйняття. У такому разі краще взагалі відключити камеру та привертати увагу до слайдів презентації чи «білої дошки».
Добираючи матеріал, викладач має пам’ятати, що увага слухачів утримується не більше, ніж 45 хвилин. Потім вони втомлюються. Отже, по-перше, не варто ставити забагато цілей та завдань, які мають бути досягнуті на занятті. Краще сконцентрувати матеріал довкола однієї провідної ідеї, а також дібрати різні засоби її донесення: теоретичні викладення, практичні приклади, спогади про те, як цей матеріал сприймався іншою аудиторією, супровід слайдами презентації тощо. При цьому через кожні 7-10 хвилин треба переривати монологічне викладення постановкою питання слухачам, демонстрацією відеоряду, малюванням на «білій дошці» тощо.
Наступні 45 хвилин заняття варто присвятити відповідям на питання, дискусії зі слухачами, а якщо вебінар входить у певний навчальний курс – демонстрації слухачами їх підготовлених матеріалів. Зручним варіантом є попередня розсилка роздаткового матеріалу, щоб слухачі мали змогу підготувати питання заздалегідь, або пропозиція всім учасникам вебінару до його початку відповісти на 1-2 запитання. Тоді друга половина заняття може бути присвячена аналізу відповідей.
Готуючи презентацію для вебінару, варто звернути увагу на такі вимоги, як мінімізація анімації, складних малюнків та картинок, достатньо великий шрифт, контрастний фон, невелика кількість слайдів (для 90 хв. вебінару – не більше 10-12 слайдів). На титульному слайді має бути представлена тема вебінару, прізвище, ім’я та посада викладача, інша вихідна інформація. Саме цей слайд варто включити як заставку до вебінару за 10-15 хвилин до його початку, так, щоб слухачі, які заздалегідь приєднуються, бачили не викладача, який веде бесіди з колегами, і не порожній екран, а інформацію про те, що вони не помилилися сайтом і на них чекає заняття з певної теми.
Варто також уважно продумати нюанси роботи із запитаннями, що надходитимуть до викладача від слухачів. Під час викладення матеріалу запитання варто приймати лише в чаті. Звертатися до них доречно через кожні 7-10 хвилин викладення, озвучуючи запитання, що надійшли (інакше, поки викладач читає запитання, в ефірі буде незручна пауза). На доречні по ходу викладання запитання можна давати відповідь одразу, але в основній частині викладення відповіді все ж не повинні займати більше, ніж 5 хвилин часу на кожен сеанс запитань-відповідей. Частину запитань варто відкласти на кінець вебінару, повідомивши слухачів про це вголос. Недоречні та вузькоспрямовані запитання не можна залишати без відповіді, на них має надійти реакція викладача, наприклад, повідомлення про те, що запитання певних слухачів отримають відповідь усно чи в чаті після закінчення вебінару.
Під час ведення вебінару дуже корисно мати поруч із викладачем помічника, який зможе підказувати учасникам способи розв’язання технічних питань, що іноді виникають, а також виступити у якості «підсадки» - ставити «гострі» запитання чи давати провокативні відповіді, заздалегідь обговорені з викладачем.
Цікавим є досвід авторів щодо проведення вебінару в парі з іншим викладачем. У такому разі треба, щоб у кожного з них був свій комп’ютер з гарнітурою та камерою. У разі парної роботи один із викладачів може грати роль ведучого, ставлячи цікаві та провокативні запитання іншому – фахівцю з тематики, що обговорюється, або викладачі можуть розіграти сцену «дебатів», коли один із них відстоює певну думку, інший заперечує, наводячи контраргументи, а слухачі залучаються до участі в дебатах. Такі форми роботи пожвавлюють інтерес слухачів, але їх варто чергувати з «класичними» вебінарами з одним викладачем.
Кілька правил роботи на вебінарі:
1. За 5-7 хвилин до початку розпочніть спілкування зі слухачами – у чаті чи усно.
2. Не починайте викладення основного матеріалу точно в момент початку вебінару – більшість слухачів підключається із запізненням. Проведіть на початку вправу-«криголам», яка займе 5-10 хвилин часу.
3. Оголосіть правила роботи на вебінарі. Тих, хто їх відверто порушує, наприклад, відступає від теми, пише чи проголошує різкі, невідповідні репліки, варто карати – не надавати слова усно та відключити від чату.
4. Не варто сідати на крісло, вдягати гарнітуру, перевіряти мікрофон, а в кінці вебінару – знімати гарнітуру та вставати з крісла при включеній камері. Слухачі мають бачити викладача лише у стані повної готовності до роботи.
5. Слайди презентації не можна змінювати занадто швидко, але й не варто затримувати довше 3-4 хвилин.
6. Треба пам’ятати про затримку сигналу приблизно в 3 секунди між тим часом, коли людина щось каже, і тим, коли це чують інші учасники.
На нашу думку, для закладів підвищення кваліфікації держслужбовців, зокрема, працівників податкової служби доцільно використовувати:
навчальний вебінар – надання нової інформації за певною темою, подібний лекції в навчальному процесі, також може застосовуватися як короткотерміновий семінар (від декількох годин до днів) про певні зміни в законодавстві, нових правилах надання послуг з відповідями на запитання та дискусії;
інформаційний вебінар – носить більш загальний характер, включає більше інтерактивних форм роботи, більше інформує, ніж навчає;
вебінар-тренінг – спосіб перевірки виконання слухачами завдань семінарів та практичних занять; реалізується у вигляді кількох занять;
консультаційний вебінар (вебінар-підтримка) – форма проведення консультацій керівника щодо випускних робіт в дистанційному форматі;
вебінар in-class – підключення слухачів, які займаються в режимі вебінару до заняття в класі, дозволяє отримати синегичний ефект за рахунок взаємодії слухачів з різним досвідом [3].
Підводячи підсумки, можна сказати, що вебінар як форма навчання в системі підвищення кваліфікації має великі перспективи, особливо для проведення короткотермінових семінарів та як одна з форм організації дистанційного навчання.
Отже, наша думка така: майбутнє, безперечно, за вебінарами як за найкращою формою дистанційного навчання. Але вебінар не зможе замінити живого аудиторного спілкування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
- Вебинар: история, статистика и прогнозы. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trainings.ru/library/articles/?id=15267.
- Фролов Ю.В. Подготовка и проведение вебинаров: Учебно-методическое пособие для преподавателей, студентов и слушателей системы повышения квалификации / Ю.В. Фролов. – М. : МГПУ, 2011. – 30 с.
- Динцис Д. Методические особенности проведения вебинаров на краткосрочных курсах по методике «in-class» / Данил Динцис. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trainings.ru/library/articles/?id=13183.